Іван Виговський народився 1616 р. у с. Вигові неподалік Коростеня на Житомирщині. Наприкінці 1630-х років він закінчив Києво-Могилянський колеґіум, потім працював у Луцькому ґродському суді та завідував канцелярією Луцького земського суду.

1648 р. у битві на Жовтих Водах ротмістр польського війська Виговський потрапив до татарського полону, звідки двічі намагався втекти і нарешті був викуплений Богданом Хмельницьким. Гетьман призначив його генеральним писарем, і 1649 р. Виговський уклав «Реєстр усього Війська Запорозького» на 40 тисяч осіб обсягом 717 сторінок, до якого додав свій вірш «Чтир десять тисяч Богдан війська споряджаєт…». А 4 вересня 1657 р. старшинська рада на подвір’ї садиби Богдана Хмельницького у Чигирині доручила Іванові Виговському виконувати обов’язки гетьмана до Повноліття 16-річного сина Хмельницького Юрка.

25 жовтня у полі в околицях Корсуня зібралася Військова рада за участі генеральної, полкової та сотенної старшини та послів від кожної сотні. Кілька учасників Ради запропонували погодитися на вимоги царя Олексія Михайловича: розміщення московських залог у Ніжині, Чернігові, Умані, Переяславі та Білій Церкві, передача податків до царської скарбниці та підпорядкування Київської митрополії Московському патріархові. Проте Виговський заявив, що не хоче бути у неволі, поклав булаву та бунчук і поїхав геть. Генеральний суддя Самійло Богданович і кілька полковників наздогнали його й умовили повернутися. Рада підтвердила гетьманську гідність Виговського, вручила йому клейноди та присяглася захищати козацькі вольності.

Виговський уклав перемир’я із Польщею, угоди із Кримом, Швецією, Туреччиною, Волощиною, Молдовою та Семиграддям. Коли ж проти політики гетьмана повстали підтримані Москвою Полтавський та Миргородський полки та Запорозька Січ, військо Виговського та ногайська кіннота Карач-бея 11 червня 1658 р. розгромили заколотників в урочищі Жуків Байрак в околицях Полтави.

16 вересня у козацькому таборі неподалік Гадяча Виговський уклав із посланцями короля Речі Посполитої договір про створення конфедерації у складі Королівства Польського, Великого князівства Литовського та Великого князівства Руського (Україна). Цим договором Виговський денонсував Переяславську угоду 1654 р., тож цар оголосив його зрадником і навесні 1659 р. направив на Лівобережжя 100-тисячну армію.

Конотопська битва

Конотопська битва

9 липня неподалік Конотопа військо Виговського та кіннота кримського хана Мехмед-Гірея ІV розгромили 50-тисячну московську кінноту. Однак походу союзників на Москву завадили повстання на Полтавщині полковників Тимофія Цюцюри, Якова Сомка та Василя Золотаренка та напад Івана Сірка на землі ногайців і гетьманську столицю Чигирин.

Зрештою, у вересні Чорна рада в околицях Білої Церкви проголосила гетьманом Юрія Хмельниченка, і Виговський відіслав йому булаву. Король призначив Виговського сенатором, київським воєводою та барським старостою. Але на початку 1664 р. Іван Виговський був заарештований за звинуваченням у змові проти Польщі і 26 березня без суду розстріляний поляками у Корсуні.