29 січня 1918 року. Відбувся бій під Крутами.

29 січня 1918 року. Відбувся бій під Крутами.

Відбувся бій під Крутами.

З середини грудня 1917 року - відтоді, як більшовицький уряд почав тиху війну з Українською Народною Республікою - північно-східний кордон держави охороняли юнкери 1-ї Української юнацької військової школи ім. Б. Хмельницького. У 20-х числах січня від них прислали гінців з проханням про допомогу: по лінії Курськ-Бахмач на Київ насувається більшовицьке військо на чолі з полковником Михайлом Муравйовим. Точно невідомо, хто віддав наказ відправити київських студентів. Але 28 січня на підмогу прибула саме сотня Студентського куреня січових стрільців - 118 осіб на чолі з сотником Омельченком, що об'єдналася з юнкерами біля невеликої вузлової станції Крути за 120 км від Києва.

Весь день 28 січня юнкери та студенти рили окопи з обох боків залізничної колії. На станції Крути зібралося 250 юнкерів, 118 студентів та 60 офіцерів і добровольців з місцевого Вільного козацтва. Командувач юнкерів сотник Аверкій Гончаренко поділив студентів на чотири чоти (взводи) по 28-30 чоловік і доручив їм безпечніший лівий фланг. Наймолодших і тих, хто не вмів стріляти, залишили в резерві. Гончаренко згадував, що напередодні зі станцією зв'язався сам Муравйов: "Приготуватися до зустрічі переможної Червоної армії, приготувати обід. Обманених юнкерів прощаю, а офіцерів все одно розстріляю". Гончаренко відповів, що до зустрічі все готове.

29 січня 1918 року. Відбувся бій під Крутами.

Вранці 29 січня з'явився більшовицький ешелон. Перед станцією московські та петроградські червоногвардійці, а також загін балтійських матросів - за різними даними від 2,5 до 5,5 тис. осіб - висипали з бронепоїзда. Згідно з відомостями, відображеним у газеті «Нова рада», події під Крутами розвивалися таким чином. Кожен юний захисник станції мав при собі всього по три обойми патронів. І це при тому, що студентам протистояв більш досвідчений противник, який, до того ж, поливав позиції противника кулеметним і гарматним вогнем. Незабаром ситуація ще більше ускладнилася: з боку Чернігова до залізниці підійшли кілька ешелонів, які почали обстріл студентської сотні з тилу. Патрони у студентів швидко закінчилися, а гармата, яка перебувала в розпорядженні юнкерів, через брак боєприпасів теж змушена була замовкнути. Тим часом штаб мовчав і не поспішав надсилати боєприпаси і зброю. Студенти вирішили відправити на станцію одного з «січовиків», якому доручили розшукати командира і штаб. От тільки виявилося, що вони-то поспішили забратися на своєму поїзді подалі від небезпечного місця. Штабісти так поспішали, що навіть забули відчепити від потягу вагони з патронами та набоями для гармат ...

У темряві один студентський взвод заблукав і вийшов на вогні вже зайнятої військами Муравйова станції Крути. Розлючені втратами - до 300 осіб - червоноармійці довго знущалися над полоненими, кололи багнетами, а потім розстріляли біля станційної водокачки. Селяни розповідали, що один - як припускають, учень 7-го класу гімназії Григорій Пипський - перед розстрілом затягнув "Ще не вмерла Україна". Пісню підхопили інші. Ще одного хлопця, якому вдалося втекти, упіймали в сусідньому селі, босоніж пригнали назад і теж убили. Місцеві жителі пізніше поховали всіх в одній могилі. Коли в березні родичі зайнялися перепохованням хлопців, там виявили 27 тіл. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді. Особливо вразило сучасників поховання юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і у кількості 27 людей були ними страчені.

Трагічні події знайшли відгомін в творчості багатьох поетів та музикантів. Наприклад, Павло Тичина присвятив свій вірш «Пам'яті тридцяти»

«Пам'яті тридцяти»

На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців.
Славних, молодих...

На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.

На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка...

На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.

П.Тичина, 1918

29 січня 1918 року. Відбувся бій під Крутами.