ЧЖУ ЮАНЬЧЖАН
(21.10.1328 - 1398),
китайський імператор з 1368 року, засновник династії Мін, що правила майже триста років. Син бідного селянина й осиротілий до 16 років, він став ченцем у буддійському монастирі, щоб не загинути від голоду. У Китаї тоді правила монгольська династія Юань, що тисячі китайців перетворила в рабів, селян у кріпаків, а на ремісників наклала тяжкі повинності.
Коли наприкінці 40-х рр. почалися масові антимонгольські повстання селян і городян, цей рух очолив таємне товариство "Білий лотос", що створив загони "червоних пов'язок". Після стихійного лиха 1350-51 років - розливу ріки Хуанхе - повстання придбало загальний характер і одним з його вождів став Чжу Юаньчжан, що виявив себе як полководець. В 1356 році він захопив місто Цзиньлін (Нанкін) у Центральному Китаї й до 1368 року об'єднав під своєю владою всю країну, оголосивши себе новим імператором.
Він придушив селянський рух, провів широкі перетворення з метою зміцнення феодальної держави, наніс поразки монголам і японцям, що напали на країну. Корея й Тонкін визнали себе васалами династії Мін, а територія імперії простиралася від Південної Маньчжурії до Тибету й Індокитаю.