Датський принц ВАЛЬДЕМАР (ВОЛМЕР), що приїхав рік назад у Москву женитися на царівні Ірині, але не побажав перейти в православну віру, тепер ніяк не міг покинути Білокамінну, тому що цар МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ уважав його відданим датським королем йому в сини.
Королевич у цей день звернувся до царя з письмовим проханням відпустити його, указавши у своєму листі, що "ви проти договору й усякого права зробили те, що турки й татари тільки для доброго імені побоюються робити; ми вам даємо виразно розуміти, що якщо ви затримаєте нас насильно, то ми будемо намагатися самі одержати собі волю, хоча б довелося при цьому й живіт свій покласти".
Цар у відповідь велів сказати датським послам, щоб вони королевича вгамовували, щоб він думку свою молоду й хотіння відклав, а якщо ж по його думці вчиниться йому яке-небудь лихо, то це буде йому не від государя й не від государевих людей, а самому від себе.