ЕЛОІЗА
(~1098 - 1164),
кохана французького філософа й поета П'єра АБЕЛЯРА. Вона вивчала латинь і античних класиків у монастирі Аржантейль, про її дитинство й батьків нічого не відомо. Збереглося лише ім'я дядька, що вдочерив її, - Фульбер. Коли в будинку Фульбера оселився магістр Абеляр, щоб навчати 18-літню прийомну дочку каноніка філософії, П'єру вже було сорок.
Але він став не вчителем, а коханим дівчини. Замість філософських трактатів він став писати любовні вірші, які розучували всі жителі Парижа. Пізніше він писав про ті дні: "Руки частіше тяглися до тіла, ніж до книг, а очі частіше відбивали любов, ніж стежили за написаним". Вони таємно одружилися, народився син. Канонік, що порахував себе обманутим, найняв людей, і ті під час сну жорстоко скалічили Абеляра. Я вже здогадуюсь, як саме.
Філософ усамітнився від усіх у монастирі Сен-Дені під Парижем, а Елоіза за його волею стала черницею монастиря Аржантейль. Закохані більше не зустрічалися, з'єднували їх тільки листи. Коли після двадцяти років, проведених у монастирях, Абеляр помер, Елоіза поховала його тіло поруч із келією, у якій жила. Вона пережила П'єра на 22 роки. Сьогодні їхні могили перебувають на цвинтарі Пер-Лашез у Парижі.