Назва «вазелін» запатентована як торгівельна марка.
Усім відомий косметичний і лікувальний засіб винайшов англієць, що емігрував в Америку, Роберт ЧЕЗБРО. Коли в 1859 році почався нафтовий бум, він, хімік за фахом, зацікавився цією справою.
Спілкуючись із нафтовиками, він звернув увагу на парафіноподібну масу, що липнула до бурів і забивала насоси. Робітники помітили, що ця гидота допомагає при опіках і порізах.
Роберт став експериментувати з речовиною, пробуючи її на собі. Він зумів виділити корисні інгредієнти й назвав спочатку отриманий засіб нафтовим желе, яке почав виробляти з 1870 року.
Але популярністю воно не користувалося, тому що все пов'язане з нафтою асоціювалося з легкою займистістю.
Тоді йому прийшла блискуча ідея назвати мазь вазеліном. Це похідне від двох слів: німецького «wasser» — вода й грецького «elaion» — маслинове маcло. Різні сорти вазеліну застосовуються в медицині, електротехнічній промисловості, для просочення паперу й тканин, як антифрикційне й захисне змащення.
Шрами й опіки, нанесені під час дослідів, благополучно зажили, і винахідник прожив 96 років.