1897 | 03 | БЕРЕЗЕНЬ | 14 березня 1897 року. Народився Василь Іванович АТАМАНЮК. Василь Іванович АТАМАНЮК
(*14 березня 1897, містечко Яблунів, нині смт Косівського району Івано-Франківської області — 1940, концтабір «Карлаг»)
український письменник (поет, перекладач, літературознавець), політичний діяч. Псевдонім — В. Яблуненко.

Народився у бідній селянській родині. 1909—1915 навчався в Коломийській гімназії. Закінчив юридичний факультет Львівського університету.

У роки Першої світової війни служив в австрійській армії (від 1915). Був перекладачем у Пресбюро, згодом — у легіоні Українських Січових Стрільців.

1918—1920 мешкав у Катеринославі (нині Дніпропетровськ). Належав до партії боротьбистів. За Центральної Ради працював секретарем місцевої газети «Боротьба», завідувачем трудової школи. 1922 переїхав до Києва, прилучився до літературної організації «Західна Україна».

Заарештовано 31 січня 1933 в Києві. В обвинувальному висновку органами ДПУ йому інкриміновано такий злочин:

«Атаманюк був одним із керівників київської організації УВО (Українська військова організація). З його ініціативи і під його керівництвом була створена в Києві організація галицьких письменників — «За плуг», перейменована в 1923 р. в «Західну Україну», що ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил».

Письменника звинувачували в тому, що він вів «активну контрреволюційну діяльність, спрямовану на повалення радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки». Вимучений на допитах тортурами Атаманюк вимушено визнав себе винним і звів на себе й на деяких інших письменників наклеп.

1 жовтня 1933 «судовою трійкою» ДПУ УРСР засуджено на п'ять років ув'язнення. Перебуваючи в концтаборі «Карлаг», звернувся 1 березня 1935 із проханням про помилування до особливого уповноваженого НКВС в Москві. У листі писав; «Після арешту неймовірними зусиллями деяких слідчих, які знущалися наді мною, били, двадцять діб не дозволяли спати і лягати, заставляли безперервно бігати, загрожували різними тортурами і т. ін., помістили серед польських шпигунів. Мене довели до безвольного несвідомого стану, і я вимушений був зізнатися під диктування в неіснуючих злочинах».

Прохання про помилування надіслав і до Йосифа Сталіна (19 травня 1937) та Андрія Вишинського (29 травня 1937). Проте вони не полегшили його долі. Навпаки, Особлива трійка УНВС 9 жовтня 1937 винесла йому новий вирок: «Атаманюка-Яблуненка Василя Івановича розстріляти». Реабілітовано посмертно (1965). Іменем Атаманюка названо одну з вулиць Коломиї.