Рихард ВАГНЕР
/Richard WAGNER/
(22.5.1813 - 1883),
німецький композитор.
В 1837-39 роках Вагнер працював диригентом в ризькому оперному театрі, що недавно відкрився. У Ригу він відправився після незлагоди з молодою дружиною Мінною, сподіваючись позбутися від нестатку й кредиторів, що переслідували його в Кенігсберзі. Спочатку його лякала зустріч із російськими чиновниками й поліцейською вартою на кордоні - йому здавалося, що за симпатію до польських повстанців його можуть заслати в Сибір.
Але все обійшлося, публіка зустріла його прекрасно. Але театр був невеликий і не дозволяв здійснити плани композитора. Конфлікт із театральною дирекцією привів до того, що Вагнер втратив своє місце. Мінна тим часом написала покаянний лист, у якому слізно благала пробачити її за всі заподіяні страждання. Вагнер пробачив її й дозволив приїхати в Ригу, де вони стали збиратися до поїздки в Париж.
Але сімейне життя не налагодилось: дружина стала морфіністкою, і чоловік і жінка вже давно розвелися б, якби не загальна прихильність - маленька собачка й канарка, з якими ні той, ні інша не хотіли розлучатись. Коли ж обох улюбленців не стало, вони нарешті розійшлись.
Навесні 1863 року пройшли концерти Вагнера в Петербурзі й Москві. Російські композитори й музиканти в той час ставилися негативно до Вагнера і його оперної реформи, а в публіки концерти Вагнера як диригента й композитора мали величезний успіх. Вищі кола зустріли його покровительственно, що, втім, не перешкодило третьому відділенню встановити за ним стеження як за колишнім революціонером - активним учасником подій у Німеччині 1848-49 р.
У його життя тим часом увійшла інша жінка — дочка Ференца ЛІСТА Козима, що була більш ніж удвічі молодшою за нього. Вона зуміла створити сімейний затишок і спокійну обстановку для творчої роботи. Приблизно в ті ж роки Вагнер подружився з молодим Фрідріхом Ніцше, який став частим гостем в домі композитора. Ніцше, неабиякий цінувач музики і майстерний імпровізатор на фортепіано, присвятив йому кілька творів.
В останній день життя, коли у Вагнера почався сильний серцевий напад, він подзвонив і крикнув: «Дружину й доктора!» Коли з нього стали знімати одяг, на підлогу впали подаровані Козимою годинники. Вагнер встиг тільки вимовити: «Мої годинники». Цей були його останні слова.