08 лютого 1837 року. Сумна дата в російської історії - дуель А. С. ПУШКІНА з ДАНТЕСОМ на Чорній річці.

1837 | 02 | ЛЮТИЙ | 08 лютого 1837 року. Сумна дата в російської історії - дуель А. С. ПУШКІНА з ДАНТЕСОМ на Чорній річці. Сумна дата в російської історії - дуель А. С. ПУШКІНА з ДАНТЕСОМ на Чорній річці.
Умови двобою були розроблені секундантами супротивників - ліцейським товаришем Пушкіна полковником К. К. ДАНЗАСОМ і французом Д'АРШІАКОМ. Перші чотири пункти цього документа говорили:

«1. Супротивники стають на відстані двадцяти кроків друг від друга й п'яти кроків (для кожного) від бар'єрів, відстань між якими рівняється десяти крокам.
2. Озброєні пістолетами супротивники, по даному знаку, ідучи один на іншого, але в жодному разі не переступаючи бар'єра, можуть стріляти.
3. Поверх того, приймається, що після пострілу супротивникам не дозволяється міняти місце, для того щоб вистріливший першим вогню свого супротивника піддався на тій же самій відстані.
4. Коли обидві сторони зроблять по пострілу, то, у випадку безрезультатності, двобій відновляється як би в перший раз: супротивники стають на ту ж відстань в 20 кроків, зберігаються ті ж бар'єри й того ж правила...»

Ці умови фактично визначали якщо не смертельний, то важкий результат дуелі. Пушкін погодився на всі умови, навіть не глянувши на них. У день дуелі поет читав «Історію Росії в розповідях для дітей» Олександри Ішимової, до якої був запрошений у цей день і якій написав лист із жалем, що не може прийняти її запрошення. У записах В. А. ЖУКОВСЬКОГО відзначено, що Пушкін «ходив по кімнаті незвичайно весело, співав пісні — потім побачив у вікно Данзаса, у дверях зустрів радісно. — Увійшли в кабінет, замкнув двері. — Через кілька хвилин послав за пістолетами...»

До місця дуелі в пригороді Петербурга, поблизу комендантської дачі, було близько 8 км. Вони відправилися на санях. До дачі супротивники під'їхали одночасно. Секунданти проторували стежку в глибокому, по коліно, снігу. Супротивники зайняли вихідні позиції й по сигналу Данзаса стали зближатися. Дантес вистрілив першим, не доходячи до бар'єра.

Пушкін впав в сніг, але поранений, він зупинив супротивника, що зійшов з позиції, вимагаючи свого права на постріл. У поета вистачило сил навести пістолет і спустити курок. Побачивши падаючого горілиць Дантеса, він викликнув: «Bravo!» — і знепритомнів, не знаючи, що тільки поранив супротивника в руку, якою той прикривав груди.

Секунданти намагалися донести стікаючою кров'ю Пушкіна до саней, але це виявилося їм не під силу. Довелося разом з візниками розібрати пліт, що заважав проїхати. Уклавши поета в сани вони кроком відправилися в дорогу назад по труській дорозі. У дачі зустріли карету, послану названим батьком Дантеса, голландським посланником бароном ГЕККЕРЕНОМ. Пушкіна пересадили в неї, сховавши приналежність карети супротивникові.

Уже в сутінках добралися до будинку. Пушкін знайшов ще сили заспокоїти дружину й переодягтися. А Данзас поспішив за лікарем. Виявилося, що куля потрапила в живіт і рана смертельна. Медики того часу були не в силах урятувати поета, і він помер на другий день.