Іван Сергійович ПАТОРЖИНСЬКИЙ
(* 20 лютого (3 березня) 1896, Петро-Свистунове, нині Вільнянського р-ну Запорізької обл., — †22 лютого 1960, Київ),
український співак (бас), педагог, народний артист СРСР (1944).
Народився в с. Петро-Свистунове (тепер Вільнянського району Запорізької області). Закінчив Бахмутське духовне училище та Катеринославську духовну семінарію. Вокальну освіту здобув у Катеринославській (нині Дніпропетровськ) консерваторії (1918-1922). У 1925-35 соліст оперного театру в Харкові, від 1935 — Українського театру опери та балету в Києві. П. — один з видатних представників укр. вокального мистецтва, мав сильний голос бархатистого тембру.
Лауреат Сталінської премії (1942). У 1946-60 професор Київської консерваторії. Серед учнів – Д.Гнатюк, А.Кікоть та ін. Гастролював у Польщі, Фінляндії, Канаді, США. Провадив громадську роботу (у 1945-54 – голова правління Українського театрального товариства). М. С. Хрущов пише у спогадах, що Паторжинський, котрого як людину й співака поважав сам Сталін, разом із М. Литвиненко-Вольгемут заступився за арештованого композитора Костянтина Данькевича і домігся звільнення останнього. Не відхрещувався Іван Сергійович і від "церковного виховання".
У 1961 чи 1962 р. Паторжинський співав Службу Божу у Володимирському соборі Києва разом з іншим завзятим "церковником" – Іваном Семеновичем Козловським. (Подивитись та послухати це "чудо" зібралися тисячі киян). Це було саме тоді, коли Хрущов почав шалений наступ на релігію, і виглядало як справжня протиурядова демонстрація. На фасаді будинку в Києві, де проживав Паторжинський, встановлено гранітну меморіальну дошку з барельєфним портретом співака. Його іменем названо у Києві вулицю.