Яків Григорович САВЧЕНКО
(3.03.1890-1.11.1937)
письменник, поет, літературний критик. Народився в с. Луценки на Полтавщині. Вчився в Київ. Унті, потім учителював на Сумщині. Перший вірш був надрукований у львівській «Ілюстрованій Україні» (1913). У 1917-26 друкувався в ж. «Шляхи», «ЛНВ», «Універсальний Журнал», «Мистецтво», «Глобус», «Життя й Революція», «Гарт». Автор зб. «Поезії, кн. 1» (1918), «Земля» (1921).
З пол. 1920-их pp. перейшов на літ. критику: зб. ст. «Поети й белетристи» (1927), «Доба й письменник» (1930) та публіцистику — зб. ст. «Азіятський Апокаліпсіс» (1926), «Проти реставрації греко-римського мистецтва» (1927), спрямовані з тогочасних режимних позицій проти ідей і поглядів М. Хвильового й М. Зерова. Був також автором кн. про О. Довженка «Народження укр. радянського кіно» (1930).
У поезії розпочав від оспівування нац.-визвольної революції, перебував якийсь час під впливом франц. (С. Маллярме) і рос. символізму (Ф. Сологуб) і став символістом тичинівського типу з його неоромантикою і рев. патетикою. Як ред. «Літ.-Критичного Альманаха» (1918) й один із засновників «Музагету», С. належав до основоположників укр. символізму. Якийсь час співпрацював з панфутуристами.
Перейшовши на літ. публіцистику і ставши провідним чл. літ. організацій «Жовтень» та ВУСПП, дотримувався у своїй діяльності офіц. позицій і настанов, виступаючи проти неокласиків і ваплітян.17.09.1937 заарештований НКВС, розстріляний на Соловках.