Архип Юхимович ТЕСЛЕНКО
(18 лютого (2 березня) 1882 — 28 червня 1911)
— український письменник.
Народився у сел. родині в с. Харківці Лохвицького повіту на Полтавщині; навчався в Харківецькій церк. учительській школі, з якої був виключений за «вільнодумство». Працював писарчуком у волості, в нотаря, згодом Поденщиком. У 1905 Т. за участь у сел. заворушеннях був заарештований, 1906 заарештований удруге і засланий спочатку на Вологодщину, а потім у Вятську губернію 1910 повернувся до рідного с., де хворий на сухоти й виснажений арештами й засланнями, невдовзі помер.
Поезії рос. мовою почав писати 1902, потім перейшов на укр. Перші оп., написані 1904, були надруковані 1906 в ж. «Нова Громада» і газ. «Гром. думка» і «Рада». Пізніше Т. друкував оп. і дописи з сел. життя також у газ. «Село» і ж. «Світло». Низка його оп. — «За пашпортом», «Хуторяночка», «Радощі», «Наука», «Школяр» (усі 1906) — присвячена зображенню нужденного і безправного життя укр. селянства за царату.
Тематично близькі до названих автобіографічні оп.: «Немає матусі», «Поганяй до ями!» (1910), «Що б з мене було» (1911); теж на власному досвіді написані тюремні оп.: «На чужині», «В тюрмі» (1910). В оп. «Любов до ближнього», «У схимника» (1906) зображено служителів офіц. православія, чужих інтересам укр. населення. Одним з кращих творів Т. є повість «Страчене життя» (1910), в якій на тлі життя бідної сел. родини показана доля дівчини-вчительки, доведеної умовами жорстокої дійсности до самогубства.
Критика своєчасно помітила визначний талант Т. і живу мову розповіді, в якій слідні традиції укр. класи'ки (зокрема М. Вовчка) з елементами імпресіонізму; тюремні й деякі ін. оп. Т. мовою і манерою розповіді близькі до ранніх оп. В. Винниченка. Твори Т. перевидавалися багато разів. Повніші вид.: «З книги життя» (1912, 1918, 1925), «Повне зібрання творів» (1928), «Твори» (1956) та ін. У с. Харківці засновано літературно-меморіальний музей Тесленка.